О, знания, ах, знания, ох, знания…
Нужны они, как птице два крыла.
Но, мысль сверлом вгрызается в сознание-
-Ты знала всё, как есть о воспитании
До той поры, пока не родила….
Ты выводила о любви теории,
И с романтизмом сопрягала быт,
Стишок в шесть строчек о любви «спроворила»,
Случалось, что о ней с друзьями спорила
Пока пришел и твой черед любить.
Ты воспевала красоту смирения,
Подвижников, страдальцев и святых,
Не ведая, что плоти озверение
Не есть синоним слову «озарение»,
А мУка постоянная для них.
О, знания! Ах, знания! Ох, знания!
До практики от них, как до Луны,
Теперь живу единым упованием,
Что радости земные и скитания
Для совершенства нашего нужны.
Жизнь коротка, пред вечности просторами
Земное измерение – лишь миг…
Чтоб не быть битой совести укорами,
Не уповаю больше на теории,
Осознавая легковесность их.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Мир освещается солнцем, а человек — знанием. Комментарий автора: Слава Богу.Спасибо за прочтение,Иван."Господь
дает мудрость; из уст Его
- знание и разум;"Прит.2:6
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
