Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проповеди : Ангел! Ангел! Или почём фунт лиха... - Илларион Сейчас набегут христиане-тыловики из обоза со звездами на погонах. Они как правило могучие теоретики и никакие практики. В их глазах БОГ жалок, мелочен и бессилен. Он ничего не может, кроме как сидеть в засаде с радаром, карать и искать себе рабов. Ну что же, каждый постигает истину с поправкой на себя. Если ты трус, то и бог у тебя жалкий. Если ты святоша, то и бог у тебя подобен фарисею....
Мой же Бог, Отец мне. Любящий, добрый, заботливый. И вас прошу верить именно в такого Господа!
Будут вопросы, обращайтесь по почте или контактную форму на моем сайте. Рекомендую так же прослушать этот текст в аудиоформате на моем сайте http://nilys.narod.ru
Ссылка на прослушивание есть внизу страницы
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
